Однак це не все. Виявилось, що з фотохостінгу на Яндексі пропало фото. Це іще більше підкосило віру в інтернет і бложики. Але, врешті-решт, все в нашому житті тлін.
Отже, сьогодні покажу колишні радянські партійні державні дачі. Це в наш час резиденції будують за містом. А раніше комуністичні керманичі мали маєтки в Києві. Причому держдач у столиці було декілька: одна на Нивках, а друга на Лук'янівці. В народі вони обидві мають назви «дача Хрущова». Можливо тому в туристичних та краєзнавчих статтях плутаються і називають дачею Хрущова якийсь один із двох маєтків. Для мене ж взагалі ця тема була невідомою. Тому-то й захотілося дослідити ті місця. Підігрівав інтерес й те, що одна з держдач стоїть закинутою. Ну і просто було цікаво поглянути, як виглядали радянські резиденції — бо сучасну резиденцію біглого президента Януковича бачив у Межигір'ї.
1. Колишні державні резиденції. Так звані, «дачі Хрущова». На Нивках і на Лук'янівці.
І кожна державна резиденція складалась, мінімум, з двох будинків. Як тут не заплутатися?
Перша резиденція, яку розглянемо, розташована у східній частині парку «Нивки». В 1859 році ці землі стали володіннями генерал-губернатора Ілларіона Васильчикова. Там були і ліс, і сад, і двоповерховий маєток. В 1862 році вдова губернатора, Катерина Олексіївна, подарувала «Васильчикову дачу» Свято-Троїцькому монастирю. З приходом до влади більшовиків у 1917 році, ці території були націоналізовані. Довгий час там була пустка. Та в 1930х роках ці землі зробили державною резиденцією партійних керманичів. Держдача не один раз змінювала власників, тому резиденцію в різний час називали і дачею Любченка, і дачею Кагановича, дачею Хрущова, дачею Коротченка. Розповідають, що голова ради народних комісаріатів УРСР Панас Любченко у 1937 році був звинувачений у контрреволюційній діяльності. Тоді він, повернувшись на держдачу, застрелив дружину і покінчив з собою.
Резиденція на Нивках проіснувала до 1962 року, після чого парк відкрили для широкого доступу. Деякий час одна з будівель комплексу використовувалась як кінотеатр. Один із будинків, у 2000х, придбав відставний генерал. Розпочалися ремонтні роботи. Начебто встигли перебудувати будівлю. Але будинок залишається стояти покинутим. Друга будівля вже давно закинута і в напівзруйнованому вигляді.
Друга державна дача, на Лук'янівці, що складається з двох будівель, належала аптекарському помічнику Октавіану Бєльському. Перший маєток збудували в 1893 році. Згодом, розбагатівши, він купує сусідню ділянку і будує ще один будинок. Після революції 1917 року маєток націоналізували і деякий час він був загальнодоступним. Та вже в 1930х територію обнесли парканом і ліквідували трамвайні лінії, що проходили поруч. В 1934-1937х роках в резиденції жив нарком внутрішніх справ УРСР Всеволод Балицький. Але після того, як його розстріляли (свої ж!), дачу віддали під піонерський табір для дітей НКВСівців. Після звільнення Києва від німців в ході Великої вітчизняної війни, в 1943му, до маєтку переїхав Микита Хрущов (який у 1947-1949х рр. став першим секретарем ЦК КП(б)У). Останнім мешканцем держдачі був Петро Шелест.
В 1978му в будинках колишньої держдачі розмістилася адміністрація Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.
Сподіваюся, цей звіт буде цікавим як сталкерам, так і поціновувачам історії Києва.
2. Розпочну з парку «Нивки».
3. Ось погріб. Начебто ще з часів Васильчикової дачі.
4. Далі натрапляю на якусь дивну споруду.
5. Ймовірно, це громадський сортир, збудований після закриття резиденції.
6.
7. Каналізаційні люки якби натякають, що це справді може бути туалетом.
8. А ось і садиба — ближній будинок держдачі. Двоповерхова споруда. Архітектор — Сергій Григор'єв.
Будівля виглядає не дуже гарно. Руїна руїною. Але тим цікавіше — оглянути, поки будинок не завалився.
9. Дача заросла рослинністю. Уявляю, які тут джунглі влітку.
10. Звичайно, навколо будинку засмічено.
11. Таке враження, ніби садибу почали розбирати.
12.
13. Всередині порожньо. Можна навіть не заходити.
14. На другому поверсі провалилися перекриття.
15. З цього ракурсу добре видно, що другий поверх частково розібрали.
16. Однак навіть і в напівзруйнованому вигляді ближній будинок держдачі вражає.
17. З такого ракурсу взагалі виглядає шикарно!
18. За розмірами далеко до президентської Хонки, але архітектура дивовижна!
19. Цікаво, що з кожної сторони будинок виглядає по-різному.
20. Перед садибою знайшов якісь штукенції. Схоже на фонтан і стенд для афіш.
21. Інтер'єри порожні. Лише голі стіни.
22. І мальовничі завали.
23. Походу будівля зовсім в аварійному стані.
24. Тому під час першої прогулянки обмежився спогляданням і фотографуванням через віконні пройми.
25. Під час другої вилазки був з товаришем, тому наважився зайти всередину. Хоча й було стрьомно.
26. Сходи на другий поверх.
27. Сходи виявились зруйнованими. Так що довелося обмежитися першим поверхом.
28. Таке враження, що маєток ледь-ледь тримається. Не хотілося тут довго затримуватись.
29. Тут ще більш-менш.
30. А в іншому кутку цілковитий завал.
Коротше, небезпечне місце.
31. Неподалік розташований ще один, але менший і одноповерховий, будинок. Колишня столова держдачі. Зараз це ресторан «Родео».
Цей будиночок я вже показував у фотозвіті про цю частину парку «Нивки». Але без нього розповідь була б неповною.
32. Біля озера знаходжу ще один монастирський погріб.
33. А на пагорбі видніється другий будинок — дальня дача.
Про неї я дізнався не одразу.
34. Зруйнованими сходами піднімаюся на пагорб.
35. Цей будинок також закинутий. Хоча, на відміну від ближньої дачі, його викупив у приватну власність генерал СБУ у відставці. Розпочав реконструкцію, яка триває й досі. Територія під охороною.
36. Дальня дача за архітектурою подібна до ближньої дачі.
37. Фасад можна сфотографувати тільки так:(
38. Збоку вдається сфоткати будинок з торця.
39. На другому поверсі видно будівельне риштування.
40. В принципі, і через паркан будинок непогано видно.
41. Перед будинком був фонтан.
42. Будки охорони і будівельників. Хоча під час прогулянки сторожа не помітили, ризикувати не стали.
43. Обходячи будинок збоку, помічаємо декілька відкритих люків.
44. З іншого торця до паркану не підійти. Все в кущах.
45. Переходжу на іншу локацію — Лук'янівку. Там розміщена друга, так звана, «дача Хрущова», яка складається з двох будівель. Нині вона належить інституту акушерства і гінекології.
46. Нажаль, з першої спроби оглянути колишню держдачу не вдалося.
47. На території робили генеральне прибирання і обрізали дерева.
48. Тому мені не лишалось нічого іншого, як спробувати пофотографувати через щілини в гратах.
49. Більший будинок вдалося сфоткати більш ніж пристойно.
За рахунок того, що ця колишня резиденція не закинута, вона перебуває в кращому стані, ніж дача на Нивках.
50. Навіть повністю вмістився в кадр.
До речі, в цьому будинку розміщується адміністрація Інституту акушерства і гінекології.
51. Бічна сторона садиби.
52. Перший будинок, збудований у 1893 році, використовується під приватну медичну лабораторію і інші заклади.
Через натовп сфоткав на смартфон.
53. Установи, які знаходяться в цій будівлі.
54. Як і подобає державній резиденції, навколо держдачі — ландшафтний парк.
Тут були і річка з містками, і ставок, і рідкісні дерева.
55. Скульптура матері з дитиною.
56. Територія колишньої резиденції красива і затишна.
57. Другий будинок.
58. Знову ракурс з торця будівлі. Тільки вже без дерев, загороджуючих кадр.
59. Повертаємось до першого будинку.
60. Ось він вже з іншого ракурсу.
61. Місток через пересохлу річку. На задньому плані — акушерний корпус інституту.
62. Під мостом скульптура лева.
63. Декоративна арка, що веде до яру, в якому знаходиться витік річки Глибочиця.
64. Нагадує рухни старовинного за́мку.
65. Дитячий майданчик.
66. Другий місток через яр, в якому протікала річка.
67. Другий будинок держдачі.
68. Штучна руїна за́мку.
69. А внизу бере свій початок підземна річка Глибочиця. На колишній дачі Хрущова вона тече на поверхні.
70.
71. Ось така колишня державна резиденція на Лук'янівці. Оптимістичніше місце, ніж дача на Нивках.
Як бачимо, за масштабами радянські партійні дачі не можна порівняти із сучасними. Але ландшафтний дизайн полюбляли й тоді. А в архітектурному і історичному контексті ці садиби цікаві й нині.
