desyateryk (d_desyateryk) wrote in interesniy_kiev,
desyateryk
d_desyateryk
interesniy_kiev

Київ. Дрібне побутове прикрашання і різні зразки народного дизайну.

Розбиваю для зручності на 3 частини.

1. Двори.


У моєму районі на кожних виборах — на щастя, безуспішно — балотується один бізнесмен-популіст. Щоб сподобатися електорату, він робить широкі жести. 2012-го, наприклад, щосили будував дитячі майданчики. Цього разу він загравав із виборцями по-новому: возив землю.

Грунт у нас піщаний, тож якщо хочеш щось посадити, доводиться завозити чорнозем. Так ось цей невдаха всю виборчу кампанію тільки те й робив, що ганяв самоскиди з землею по округу.

Це йому, повторюся, не допомогло, але тут маємо інший, відрадний факт: земля знадобилася, бо городяни кинулися розбивати садочки. З квітами, з деревами, серед багатоповерхівок, масово.

Ще цікавіше бачити, як люди прикрашають вже існуючі сади та дитячі майданчики. Що таке автомобільна шина для Києва після революції — зайвий раз пояснювати не треба. Віднедавна покришки знову в моді. Тільки з них тепер роблять садову скульптуру. Спеціальним способом розрізають, фарбують і отримують лебедів і черепах, а біля одного будинку на Татарці я бачив Міккі Мауса з дружиною Мінні — теж із шин. Ще більш винахідливо анонімні дизайнери застосовують пластикові пляшки, взагалі можна зібрати окрему концептуальну виставку — від різнокольорових ліхтариків до фламінго й жирафів.

Наш район забудовано одноманітними бетонними висотками. Одна з них — 12-поверхівка дорогою в «Сільпо» — була така само похмуро-сіра, як і решта, аж доки в середині літа хтось не розмалював двері під’їзду рослинним орнаментом, а поряд на тротуарі ще накреслили класики для дітей.

Поряд із моїм під’їздом сусіди регулярно на деревах вивішують годівнички для птахів. Зазвичай це щось на кшталт мініатюрної хатки з двоскатним дахом. Цього року годівничка була розписана, цілий краєвид намалювали пензликом, тонкими мазками; видно ретельну й тривалу роботу.

Час від часу можна чути фортепіано в різних частинах міста. Наметових містечок давно немає, а фортепіано з вулиць не тільки не зникли, а навпаки, їх побільшало, і на них регулярно хтось грає — просто так, буднього вечора, для себе.

Все це — шини й розписні годівнички, пластикові ліхтарі й масове садівництво, не кажучи вже про фортепіано та складні майстерні малюнки на стінах — розквітло саме після Майдану.

На мене, це і є ознака того самого тектонічного зсуву свідомості, про який так багато казали. Люди почали відповідати за свій особистий простір, за те, як він виглядає, звучить, наскільки цікаво в ньому жити, зрештою.

І цей підсумок Майдану не менш важливий, ніж люстрація, реформи й чесні вибори.

Бо людині, яка почувається господарем, диктатора на шию не посадиш.































2. Чорні дошки оголошень.

Байдуже - чи то дорогий кабак, чи кав*ярня в ларьку біля станції метра в спальному районі - чорні дошки перед входом, де зазвичай пишуть оголошення крейдою, перетворилися на окремий текстовізуальний жанр. На власні очі бачив у одному кафе, як за дальнім столиком сидділа дівчина з цілим набором кольорової крейди і щось старанно малювала на такій дошці.
Серед інших, вставив сюди фотку аналогічної реклами в Сан-Франциско - просто для порівняння.





























3. Антикафе.
Їх з*явилося по Києву багато, з цим чудовим, як на мене, оформленням за принципом "пограбуй бабусину кладовку". Атмосфера тут настільки домашня й затишна, наскільки це взагалі можливо.
Як зразок вивішую тут одну таку кав*ярню, котра відкрилася цього літа на Подолі, на Сковороди, поруч з Британською радою. Люди явно не обділені фантазією))

















Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 18 comments