migliore_amico (migliore_amico) wrote in interesniy_kiev,
migliore_amico
migliore_amico
interesniy_kiev

Бабин Яр...страшна пам'ять...

...Завтра, 29 вересня, роковини жахливої події в Бабиному Яру...Досі історики сперечаються з цього питання...хай для кожного буде своя правда, але пам'ять про загиблих, невинних, має бути для всіх одна...

текст на основі "Історія з грифом секрктно", В.В'ятрович...



Схожість двох тоталітаризмів - комуністичного та нацистського - була джерелом дуже різних взаємин. Це хай і нетривала, але плідна для обох сторін співпраця у 1939-1941-х роках і смертельне протистояння у 1941-1945 роках. Проте найтривалішими стали відносини активації : у системі СРСР -- третій Рейх злочини одного режиму провокували чи посилювали злочини іншого. Події Бабиного Яру є чудовою ілюстрацією усіх можливих стосунків -- протистояння, активації, співпраці.

...Між Рейхом і СРСР тривала війна, в якій ніхто не рахувався з жодними правилами ведення бойових дій. Гітлер прирік помирати від голоду ті холоду мільйони полонених радянських вояків, навіть не намагаючись їм надати допомогу. Сталін відступав, залишаючи колишньому союзникові випалену мертву землю і не рахуючись із мирним населенням. Жорстокість одного тирана провокувала поведінку іншого і створювала можливості для виправдання злочинів аналогічними вчинками супротивника.

24 вересня, на 5 день після приходу німців, у центрі Києва злетів у повітря будинок. Через кілька годин -- наступний. Вакханалія вибухів тривала кілька днів, зруйнувавши понад 300 будівель у центрі міста. На вулицях без даху над головою опинилося близько 50 тисяч киян. Скільки їх загинуло під час вибухів та під уламками власних осель, ми, напевно вже ніколи не дізнаємось.
Знищення радянськими диверсантами Хрещатика стало безпрецендентною для світової воєнної практики подією, а для нацистів -- приводом для втілення політичних цілей. Винуватцем катастрофи нова адміністрація оголосила єврейське населення міста і вже 29 вересня почала не менш безпрецендентне винищення євреїв у Бабиному Яру.
Уже незабаром Яр став спільною могилою для представників інших націй, для тисячі ромів, які також не мали права на існування в Райху. Узимку 1942 року нацисти розстріляли тут кілька сотень ОУН. Згодом на цьому місці знайшли свій останній спочинок тисячі радянських військовополонених.
Десятки, а може, й сотні тисяч помордованих лягли в землю Бабиного Яру, ставши німим, але дуже промовистим свідченням злочину. Тому в останні дні окупації Києва німці доклали чимало зусиль, аби приховати скоєне,- тіла викопували і спалювали. Страшну роботу виконували полонені, на яких чекала, на жаль, така ж доля.
Несподівано приховати трагедію допомогла радянська влада. Попри те, що пропаганда СРСР активно інформувала про злочини нацизму, часто прикриваючи ними свої, Кремль не відкривав світові правду про Бабин Яр. Можливо, тому, що, на думку керівництва Союзу, замордовані не заслуговували на пам'ять: адже це -- євреї, яких після війни прийнято було називати "безрідними космополітами" ,"агентами міжнародного капіталізму", це українці --"буржуазні націоналісти",і військовополонені--"зрадники батьківщини". Можемо сказати, майже точно, що Бабин Яр приховував не лише злочини нацистів, а був могилою і для жертв сталінського режиму.
Після війни таємниці цього місця намагалися приховати під рідкими відходами цегельних заводів, якими почали заливати Яр. Але спроби сховати одну трагедію породили іншу -- 13 березня 1961 року вода перевалила через загороджувальний вал і 15-метровою хвилею бруду ринула на житловий район, забравши с собою життя сотень людей.
Пам'ять продовжувала жити, і кияни, всупереч замовчуванню та заборонам влади, вшановували загиблих. 29 вересня 1966 року з нагоди 25-х роковин трагедії відбувся багатолюдний стихійний мітинг за участю відомих дисидентів Івана Дзюби та Віктора Некрасова. Врешті громадська активність змусила владу поставить монумент із невиразним написом "Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими окупантами в Бабиному Яру".
Злочин приховати не змогли, тож радянське керівництво вирішило скористатися ним у політичних цілях для боротьби проти ідеологічних ворогів-- єврейського сіонізму та українського націоналізму. Тим паче, що Бабин Яр, місце спочинку замордованих нацистами євреїв та членів ОУН -- надавався стати символом об'єднання двох антирадянських сил. І справді, у повідомленні КГБ з 1980 року йдеться про спорудження українцями і євреями меморіального парку "Бабин Яр" у м. Денвер(ш.Колорадо, США).
У відповідь ЦК КПУ ухвалює кілька постанов, спрямовану на боротьбу із сіонізмом та українським націоналізмом. Однією з них Держкіно УРСР доручалося підготувати документальний фільм, що "викривав би наклепницькі вигадки сіоністів довкола Бабиного Яру", іншою --"документальні кіностічки про злочини українських буржуазних націоналістів (у т.ч. і проти євреїв), їхне прислуговування гітлеровському фашизмові в роки Другої світової війни" (До слова ця пропаганда і досі діє, у меня багацько знайомих, хто досі свято в це вірить, і лише агресією реагують на інші, альтернативні думки).
Комуністична партія України у 1983 році затверджує "Заходи с посилення протидії підривній антирадянській діяльності зарубіжних сіоністських центрів і антирадянських елементів з числа просіоністськи налаштованих осіб", де серед іншого вказувалося:"підготувати англійську версію фільму "Без строку давності" про звірства оунівців у роки війни над цивільним населенням, у т.ч. над радянськими євреями, для показу за кордоном із метою протидії сіоністських і українських буржуазно-націоналістичних центрів у капіталістичних країнах".
У 1985-1986 роках Кремль розгортає масштабну пропагандистську кампаеію з нагоди 40-ліття Нюрнберзького процесу. Саме тоді, на думку історика Нахмановича, з'являється спродукована КГБ історія про участь українських націоналістів із Буковинського куреня в розстрілах євреїв у Бабиному Яру. Ії "запустили в хід" через письменника О.Шлаєна, автора художньо-публіцистичної книги "Бабин Яр".
Ця публікація згодом стала джерелом для десятка інших вже наукових книг, які безапеляційно стверджували про участь "буковинців" у злочині. Блискуча стаття Нахмановича "Буковинський курінь і масові розстріли євреїв Києва восени 1941", опублікована 2007 року в академічному "Українському історичному журналі", здавалося б, цілком розвінчала легенду і неспростовно довела: вояки куреня не могли брати участь в подіях у Бабиному Яру, бо з'явилися в Києві більш як через місяць після цього.
На жаль, чекістську тезу продовжують повторювати як доконаний факт навіть серйозні закордонні дослідники.
Пам'ять про Бабин Яр не вдалося ліквідувати, але її далі намагаються використовувати для політичних цілей, які не мають нічого спільного з повагою до загиблих.

Прийдіть завтра до Бабиного Яру...вшануйте пам'ять жертв режимів...
Ми маємо пам'ятати...
Tags: Київ
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments