desyateryk (d_desyateryk) wrote in interesniy_kiev,
desyateryk
d_desyateryk
interesniy_kiev

«КИЄВЕ», Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

«КИЄВЕ», Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Перенасичена пам'ять кінокритика – опора ненадійна, і важливі епізоди часто лишаються похованими під товстим мулом не завжди потрібних, хоча й сталих вражень. Тож я не пригадую, коли вперше прийшов у кінотеатр «Київ». Скільки років тоді мені було, яка погода стояла надворі, який фільм показували, сам я був чи ділився цим фільмом як особливо дорогим мені сновидінням з кимсь із друзів. Все розпадається на уривки, синхронізовані тою необов’язковістю спогадів, котра дивним чином зрівнює будь-які частки досвіду у значущості.

Можливо, найбільш рання картина складена імпровізованим візитом разом з приятелькою до «Києва» у розмитий осінній вечір. Довкола панував дивний межичас повного розвалу, не позбавлений деяких гараздів: наприклад, прохід у всі кінотеатри – звісно, у ті, які не перетворилися остаточно на казино або меблеві салони – був безкоштовний. Тож ми, слідуючи спонтанній логіці фланерства, зайшли, аби казна в який раз подивитися «Кримінальне чтиво» Тарантіно. Найбільше запам’яталися двоє так само випадкових міліціонерів, котрі присіли у першому ряді і отетеріло дивилися на показаний крупним планом момент героїнової ін’єкції.

Як «Київ» уцілів у ті хвацькі 1990-і – загадка. Як пережив потім розквіт комерційного прокату, лишившись єдиним кінотеатром в районі Хрещатика, де регулярно показують авторські стрічки і утримують помірні ціни на квитки – загадка ще більша. Певний час ходити на сеанси доводилося повз більярдні столи, встановлені просто у фойє на другому поверсі, і в цьому, як я розумію тепер, теж була своя кінематографічність.

Потроху зробили ремонт, встановили об’ємний звук, більярд прибрали. В двотисячні з їх привидом стабілізації стало можливим дивитися хороше кіно не тільки на поганеньких касетах – однак не у реконструйованих дорогих залах, працюючих винятково на прибутки, а у тому таки старому доброму будинку на Червоноармійській, 19.

Коли сюди переїхала «Молодість», у «Києва» наче з’явився додатковий вимір. Тепер останній тиждень кожного жовтня перетворюється тут на веселий безум з юрбами молоді, розпашілими журналістами і розмовами англійською з акцентами десятка країн. За кілька років тут побувало стільки кінозірок, що будь-який столичний мультиплекс може навіть не заздрити.

Мені часто бувало тут смішно. Або страшно. Або сумно. Але в першу чергу і завжди - затишно. Мені і ще багатьом. Я тікаю сюди від життя, аби знайти його по-справжньому.

Червоний зал, синій зал, «Сінематека». Вранці, вдень, ввечері.

«Києву» – 60.

З днем народження, любий.

Дмитро Десятерик
Subscribe

  • Зміни в центрі столиці

    «Все тече, все змінюється» . І Київ теж не виключення із цього правила. Протягом 2019 року в столиці відбувся ряд змін. Зокрема, розібрали старий і…

  • Нижня підпірна стіна

    Легендарна "зеленка" — Зелений (літній) театр, Верхня підпірна стіна, Нижня підпірна стіна — це все олдскульні локації, які розташовані в одній…

  • Парк "Сирецький гай"

    З заброшками в столиці і з напарниками напряг, та й об'єктів для дослідження все менше і менше, тому вирішив здійснити культурну прогулянку. Так, щоб…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments