Для початку - невеличка історична довідка:
День Незале́жності Украї́ни — головне державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.
Уперше День Незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року — в пам'ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України».
Згодом, 18 червня 1991 року, було внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня — День незалежності України».
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України».
Програма вихідного дня у Києві була на будь який, самий вибагливий смак.
Андріївський Узвіз був заповнений вщент. Погода не підвела, тому майстри влаштували, не побоюсь цього слова, величезний ярмарок.
Трішечки вище, на Михайлівській площі, зібралася чималенька колона об'єднаної опозиції. З піснями, музикою, квітами та гаслами вони, досить мирно, пройшли повз Софійську площу, на якій, до речі, Партія Регіонів влаштувала концерт, до парку Шевченка, де і продовжили промовляти реці, гасла, співати пісні, тощо...
Мабуть зявилося нове, популярне обличчя, яке тепер довго буде уособлювати опозиційний рух країни. Не хотілося б...
Ось так це виглядало зовні.
Склалося враження, що тільки Мустафа Найем, та я оцінили комізм процесу створення медіа контенту...
Дядько, насправді, дуже милий, приємній та чемній. Прикро, що піддався на підбурювання фотографів "дай емоцію!!!"...
Все. Досить про політику. Окрім неї у Києві було на що подивитись.
На Майдані незалежності відбувалася, мабуть, основна подія цього дня - парад вишиванок.
Всі обласні центри України представили свої вишиванки.
Окрім вишиванок, кожне місто отримало величезне яйце, яке перетворила на дуже красиву и цікаву писанку.
Нарешті Олег Скрипка на білій Aprilia дав команду рушати.
Парад вишиванок очолили байкери.
А за ними вже потягнулися вози із писанками та піші колони у вишиванках.
Кінцевим пунктом параду було Співоче поле.
Хоча у всіх проспектах до свята було написано, що вхід буде безкоштовним, охорона міцно тримала ворота зачиненими і тільки через вузьку шпаринку пропускала людей із квитками.
На подвір'ї Музея Гончара також влаштували ярмарок та майстер-класи із традиційного українського рукоділля.
Бачимо тут давно знайомі обличча.
Біля метро "Арсенальна" лавочки теж було зайнято під мистецьке дозвілля...
А я спонтанно прийняв запрошення натиснути на кнопку. Тиснув, не замислюючись про зміст процесу. А потім мені показали, що стрілочка показує мою найсильнішу чесноту. Що тут скажеш, може й так...
На Хрещатику спортивна молодь змагалась у рухливих видах спорту та демонструвала майстерність володіння технікою...
На Контрактовій площі виступали наші добрі знайомі, Арт-Центр "Коло". Але не просто під рояль, як ми їх звикли чути і бачити, а, як і личить великим майстрам - під великий оркестр.
Ось на цій позитивній ноті день і закінчився.
А... Вночі ще був фейерверк.
* - В моєму журналі є посилання на фотоальбом із усіма знімками, що я зробив того дня.
