Сьогодні – міжнародний день Інтернета. Ця дата обрана з двох причин. 4 квітня є днем смерті святого Ісідора Севільського, автора першої у світі енциклопедії, творця системи перехресних посилань, покровителя учнів, студентів, і, останні 10 років (принаймні неофіційно) - всесвітньої Мережі як такої. Так само дата 4.04 схожа на помилку HTTP 404 – код відповіді, котрий означає, що запитувана інформація не знайдена – це одна з найбільш упізнаваних веб-абревіатур.
Є так само альтернативні дати: 17 травня – у цей день у 1991 році був затверждений стандарт для сторінок WWW, з якого і починається будь-яке посилання. В Україні день національної Мережі – 14 грудня. Дати, втім, не так важливі, як те, що за ними стоїть.
Оди, які регулярно співають Інтернету, давно вже перетворилися на загальне місце. Направду Інтернет – лише засіб, нічого не вартий без людей, і його день святкується регулярно, коли ті, хто сидять за моніторами, намагаються щось змінити у цілком реальному світі. Особисто для мене черговим доведенням могутності Мережі (чи Павутини, як її ще називають), стали минулі вихідні.
У суботу в Києві пройшов – паралельно з десятком європейських міст - марш проти вбивств безпритульних тварин в Україні. Раніше подібні демонстрації, як правило, влаштовували зоозахисники – опікуни собак та котів у своїх районах. Акції були небагатолюдні, мали дещо сектантський характер, бо замикалися в рамках однієї й тої самої спільноти. Цього разу, однак, відбувся справжній прорив, бо приєдналися ті, хто домовився про це через фейсбук. Результатом стала найчисельніша зоозахисна демонстрація за весь час існування цього руху в Україні, з серйозним резонансом у ЗМІ.
У той же самий день кількома кварталами вище, біля Золотих воріт, а потім біля Міносвіти, позапартійна ліва молодь влаштувала свій протест – знов-таки у рамках загальноєвропейського дня соціальних протестів – проти комерціалізації освіти й медицини, нового грабіжницького Трудового кодексу та інших чудасій, які уряд готує нам під виглядом «реформ».
У суботу і неділю, два дні поспіль, тривав фестиваль на захист Пейзажної алеї, котрий власне і проводився просто неба у цьому обожнюваному киянами місці, з чудовими рок-групами, зокрема – «Топор Оркестра», «Вася Клаб» і «Грозовська Бенд». Міністерству закордонних справ після цього фестивалю буде набагато важче втулити на Пейзажку омріяне багатоповерхове неподобство.
Три цілковито різні акції, з різними цілями і вимогами, однак скоординовані через Павутину, організовані громадянами, не партіями - це і є правдивий день Інтернету, найкраща відповідь буркотунам, котрі ремствують щодо пасивності українців, переконливе підтвердження того, що громадянське суспільство діє і відвойовує дедалі більшу територію не тільки в Києві, але й в Україні. Громадянське суспільство, чутливе до чужої біди, різнокольорове і різноманітне, саме по собі і є Мережею вільних людей, проти якої рано чи пізно виявляється цілковито безсилою будь-яка тиранія.
Дмитро Десятерик
