Журнал Городского фанатика (myshyak) wrote in interesniy_kiev,
Журнал Городского фанатика
myshyak
interesniy_kiev

Привет от Л.Казанцевой.Дома Города.История обсерватории

Київська Астрономічна обсерваторія – через терни до зірок

Казанцева Л.В. – співробітниця обсерваторії, к.ф.-м.н.



Цього року виповнилося 160 років одному з найстаріших наукових закладів України - Астрономічній обсерваторії Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Навіть не враховуючи наукові досягнення, які достойно оцінюють спеціалісти, ознайомившись лише з історією КАО, без перебільшення можна назвати її справжнім національним надбанням – стільки видатних особистостей переймалося її долею, стільки коштів, ідей, душі було вкладено в її існування та роботу протягом майже двох століть!

Рішення про створення обсерваторії було прийнято в період організації університету Святого Володимира і передбачалося первинним планом будівництва. Ще до офіційного відкриття університету, в 1833 р. було оголошено конкурс “для сочинения планов и фасадов предполагаемого к возведению в Киеве для Университета святого Владимира здания”. В конкурсі взяло участь декілька відомих архітекторів, в тому числі Олександр Брюллов та Вікентій Беретті. Найкращим було визнано проект В.Беретті, за яким 1837 року розпочато будівництво.


Сам проект обсерваторії зазнав численних значних переробок. Спершу до її проектування не було залучено спеціаліста-астронома, і тому перші варіанти були покликані швидше прикрасити основну будівлю Університету (навпроти головного фасаду в вигляді “монументу святому Володимиру”, в круглій башті над центральною частиною головного фасаду). Лише з приходом до університету у 1838 році відомого на той час астронома Василя Федоровича Федорова, випускника Дерптського університету, який очолив кафедру і обсерваторію (пізніше у 1843-1847 був обраний ректором університету) було враховано призначення обсерваторії (дослівно “площадки для спостережень”), її задачі та специфіка. Рада університету розглянула представлення професора астрономії, в якому він зазначив “судя по заботливости, с какою высшее начальство печется об усовершенствовании сего недавно возникшего Святилища муз, можно надеятся, что и атрономическая обсерватория, которую предложено строить при университете Святого Владимира, будет в непродолжительном времени поставлена на ту степень совершенства, на коей стоят обсерватории Дерптская и Казанская”. В.Федоров, відвідавши свого часу найвідоміші європейські обсерваторії, докладно виклав, як треба встановлювати стаціонарні інструменти, яким умовам мають задовольняти будівля обсерваторії і її місцезнаходження, ним було приведено переконливі докази проти будівництва обсерваторії в головному корпусі університету. Розглянувши гарно аргументоване представлення Федорова, Рада університету прийняло рішення, що вона “...для удобнейшего употребления и большей пользы для науки... полагает со своей стороны полезным построить обсерваторию отдельно от университетского здания... приостановить ныне постройку той части здания, где должна была возводиться обсерватория и доставить ... сведения, на каком месте предполагается преимущественно перед прочими построить обсерваторию..”


Федоровим та Беретті спочатку було обрано ділянку на березі річки Лебедывки, але виникли проблеми з передачею землі і тому кінцевий вибір було зроблено на “пустопорожней земле в предместьях Кудрявца, находящейся на небольшой возвышенности и окруженной с двух сторон старым крепостным валом” – теперішня вулиця Обсерваторна .


Проектування обсерваторії на новій ділянці тривало два роки. Перший проект Беретті було відхилено Федоровим, другий не сподобався імператор Миколі І, який слідкував за будівництвом корпусів нового університету і затверджував проекти. Задовольнив всіх тільки третій варіант. На думку Беретті обсерваторія з боку Бульварної вулиці (зараз вул. Воровського) повинна була мати ефектний вигляд – будівля в вигляді восьмикутної башти, яка виступає з паралелепіпеда, на холмі з досить крутим схилом, який утворився після знесення старого кріпосного валу. Та й Федорову, як спеціалісту, ця місцина дуже сподобалась – гора, всього на 15 метрів нижча за абсолютний максимум Києва, достатньо місця для встановлення різноманітних астрономічних інструментів. За розпорядженням і при активній участі тодішнього завідувача ботанічним садом Університету проф. Ернста-Рудольфа Траутфеттера ділянка обсерваторії по периметру була обсаджена деревами, як додатковий бар’єр міського пилу і засвітленню. Кошторис будівництва обсерваторії склав 26 996 руб. 61 коп. сріблом, будівництво тривало 1840-1844 рр. Після смерті Вікентія .Беретті (1842), будівництвом керував його син Олександр, який ще й спроектував ряд павільйонів під телескопи


За клопотанням Ради університету були виділені асигнування у розмірі 62 тис. рублів на придбання спеціального астрономічного обладнання, яке, за проханням Ради, замовив в Європі і Петербурзі тодішній директор Пулковської обсерваторії В.Я.Струве. Ним же була закуплена через Академію Наук в Бремені для обсерваторії частина приватної бібліотеки Ольберса (понад 900 томів).


В подальшому кожен новий директор обсерваторії намагався “тримати марку” “...образцового астрономического учреждения,… славящегося обилием превосходных снарядов”. Замовлялися в провідних фірмах Європи нові більш сучасні інструменти, нарівні з викладацькою діяльністю виконувалися актуальні наукові задачі, “ибо при устройстве обсерваторий всех русских университетов имелось в виду не только учебное пособие для преподавания практической астрономи, но и содействие успехам науки решением разнообразных научных вопросов” (з донесення ординарного професора, директора обсерваторії Митрофана Хандрикова, 1870 р.). За замовленнями військово-топографічного відділу Головного штабу виконувалися роботи по визначенню координат деяких населених пунктів, за кошти Російської Академії Наук організовувалися експедиції для спостережень сонячних затемнень та проходження Венери сонячним диском. Діяльністю і благоустроєм обсерваторії опікувалися не тільки Рада університету, попечитель Київського навчального округу М.І. Пирогов 1859 р. особисто їздив до Петербургу замовляти нову башту для рефрактора, за яку було заплачено 5000 рублів.


Для укріплення престижу Київської Астрономічної обсерваторії важливим було мати своє друковане видання – у 1879 р. було розпочато видання Анналів Київської обсерваторії, які спочатку виходили французькою мовою.


Якщо виникала потреба ремонту астрономічних інструментів, викликалися майстри з Петербурга, Мюнхена або Гамбурга. В 1915 р. для збереження інструментів під час наближення фронту до Києва, частина особливо цінних з них була евакуйована до Саратова. Така ж ситуація вимусила евакуювати обладнання до Свердловська у 1941 р. ( його відправили на баржах до Дніпропетровська, потім поїздом до Уфи і далі)


Всі історичні події країни зачипали так чи інакше і КАО. Мінявся статус обсерваторії. У 1920-1923 рр обсерваторія була в складі Вищого Інституту Народної Освіти. З 1923 по 1933 - незалежним науковим закладом в системі сектору науки Наркомпроса УРСР, пізніше декілька разів об’єднувалася і роз’єднувалася з кафедрою астрономії університету. У 1937 р. було заарештовано і розстріляно НКВД проф. П.Нечипоренка. П’ятеро співробітників загинули на фронтах ІІ світової війни, одного з них, М.Остахова публічно стратили на площі м. Ровно, як одного з ватажків підпілля.


Обсерваторія не була зруйнована під час Великої вітчизняної війни – основний склад з евакуйованим обладнанням працював в Свердловську, а в Києві на окупованій території навіть німці з повагою віднеслися до цього наукового закладу – приєднали до німецького Кліматологічного інституту, який працював в системі Люфтфафе, але намагалися при відступі вивезти залишки обладнання, бібліотеку і співробітників. Ризикуючи життям, співробітники, на чолі з в.о. директора Ю.Д.Соколовим підмінили вже упаковане в ящики камінням та ганчір’ям, а врятовані книжки заховали в підвалі під одним з телескопів. За переховування на території обсерваторії під час фашистської окупації євреїв, той же Ю.Д.Соколов пізніше отримав від ізраїльського уряду звання “праведника світу”.


Ще йшла війна, а у лютому 1945 р. для святкування 100-літнього ювілею обсерваторії було створено спеціальний ювілейний комітет під керівництвом народного комісара освіти УРСР відомого українського поета П.Г.Тичини. В жовтні 1945 р, в важкий для країни час повоєнної відбудови, постанова Ради Народних комісарів України про заходи по відновленню та реконструкції Київської обсерваторії передбачила виділення у 1945-1946 рр спеціальних асигнувань на благоустрій території, придбання наукового і господарського обладнання..


В 1951 році було побудовано лабораторний корпус обсерваторії, у 1956-1957 рр.– спостережні бази біля с. Лісники (Києво-Святошинський р-н) та с. Трипілля( Обухівський р-н), у 1977 завершено будівництво нової спостережної станції поблизу с.Пилиповичи Бородянського району. 1968 – виготовлено у Ленінграді два телескопа-рефлектора для станції спостережень в с. Лісники.


1969 – обсерваторії присвоєно Радою Міністрів СРСР статус наукової установи.


Сьогоднішня Київська Астрономічна обсерваторія – активно діючий науковий, освітній і просвітницький заклад. Тут ведуть наукові розробки 5 докторів та 20 кандидатів наук. На міській території та на станціях - 6 стаціонарних діючих телескопів, оновлених сучасним обладнанням, велика астрономічна бібліотека. Тут проходять практику, виконують курсові і дипломні роботи студенти не тільки КНУ, а інших ВУЗів, за декількома напрямками навчаються аспіранти. Співробітники співпрацюють в багатьох міжнародних програмах.


А ще КАО – місце в Києві, де можна проконсультуватися з будь-яких астрономічних питань, прийти на екскурсію, подивитися в телескоп на небесні об’єкти, ознайомитися в невеличкому музеї з історією обсерваторії, роздивитися деякі старовинні і більш сучасні прилади і інструменти. В період деяких астрономічних подій (затемнень, планетних протистоянь, появ яскравих комет) зазвичай небагатолюдна ввечері місцевість обсерваторії перетворюється в гамірний Хрещатик, а до телескопів утворюються довжелезні черги.


Сама територія – маленький зелений оазис серед наступаючих з усіх боків асфальтово-кам’яних джунглів центру міста. Тут ще знаходять притулок серед червонокнижного різнотрав’я їжаки, кажани, безліч птахів – навіть сови та солов’ї. Завезені ще у ХІХ столітті одним з спостерігачів французьські величезні равлики мирно переповзають через вузенькі стежки, що ведуть до телескопів – “вікон до Всесвіту”. Тут відчувається Історія...


Як хочеться все це зберегти і прийдешнім поколінням, і щоб обсерваторія гідно зустріла ще не один свій ювілей!


Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments