Імовірно, всі погодяться з думкою, що будь-який мистецький твір може розповісти не лише про змальовуваний ним світ (що очевидно), але й про самого творця. Роман, кінофільм, п’єса є неначе двосторонніми полотнами, на одному боці яких зображено певну «картинку», а на іншому — портрет самого автора. Ми звикли розглядати в такому ракурсі роман, особливо, якщо в ньому оповідь ведеться від першої особи, — проте значно рідше є достатньо підстав для того, щоб побачити «авторську» сторону фотографії. Пропонована книжка є саме таким випадком.
«Ніби й не було війни…» — збірка старих світлин, укладена київським краєзнавцем Дмитром Малаковим.