Сутінкова ностальгія (Київ, яким він не/був)

«Життя дається людині один раз і прожити його треба в Києві», - так перефразував свого часу М.Островського український прозаїк О.Васильківський. Відтоді мінявся Київ, змінювались люди і будівлі, політика й настрій, традиції та спрямування. Хтось на тому робив гроші, а комусь хотілося упіймати час за хвоста і вскочити таким штибом в аннали історії. А поряд із тим завжди знаходився хтось дивакувато-небайдужий, із пензлем, пером, об’єктивом фото- чи відеокамери, який намагався вловити і зберегти Місто – яким він його побачив. Так дісталися наших днів альбоми ескізів та фотографій із пейзажами старого Києва порубіжжя ХІХ-ХХ століть, офіційно-добротний «Фотоспомин» В.Галайби зі вступним словом відомого столичного архітектора С.Бабушкіна, неформально-сміливі, глибоко авторські альбоми А.Арутюняна. У них – Київ, якого немає насправді, але який живе у пам’яті його мешканців, ще відтоді, коли каштани були молодими.

Придбати альбом в Магазинчику