Загалом, територія шлюзу, якби не її режимність, була б чудовим місцем для відпочинку: зелень, волога, дніпрові хвилі, що падають кудись стрімким домкратом, будочки вахтерів дизайну 60-х років із старомодними телефонами - і ось такі карбування.
А маяк десь там далеко, в кінці молу (до речі, мол зроблений так, щоб за ним ховалися від штормів кораблі - на Київському морі також бувають шторми), десь так кілометр в напрямку до ГАЕС.
І тільки хвилі б"ються об граніт, та чайки кричать над нашими головами. Через цих бакланів доводиться відмовитись від мотоцикла.
Бо інакше довелось би давити гнізда з яйцями, які тут мало не одне на одному
Ну от і все, ось і фінішна пряма до маяка, який ночами викидає проблесковий вогонь здається кожні 5 секунд. Можна побачити кабеля живлення, що йдуть до нього. До речі, в "Авізо" є оголошення про дачі у Вишгороді, де вид на маяк перераховується серед вигідних факторів.
Тільки досередини тут важко пробратися. Не ми тут перші, очевидно, і від туристів колись ажурну споруду (первісно він був повністю скляний, наскрізь прозорий оббили залізними листами
Ну і, нарешті, так виглядає київський шлюз з висоти пульту управління. Кажуть, що за його відкривання/закривання треба платити всього по 70 гривень. Піти попробувати, чти що?
