evening_kiev (evening_kiev) wrote in interesniy_kiev,
evening_kiev
evening_kiev
interesniy_kiev

Джинса по-київські


Видання, що позиціонують себе як захисники киян, зраджують їхні інтереси, граючи на боці незаконного забудовника.

5 лютого у нашій газеті було надруковано статтю, де оприлюднювалися факти про причетність скандально відомого президента компанії «Житло-Буд», бютівського депутата Івана Куровського до забудови заповідника «Софія Київська». Нагадаємо, цей заповідник перебуває під охороною ЮНЕСКО. Реакція з боку забудовника не змусила на себе чекати.

Уже 11 лютого відразу дві київські газети – «Газета по-киевски» та «Київські відомості» – надрукували заяву народного депутата від БЮТ Івана Куровського, в якій він звинувачує «Вечірній Київ» в оприлюдненні недостовірних фактів. Інформацію нашої газети щодо його причетності до незаконної забудови заповідника «Софія Київська» нардеп-будівельник вважає «наклепницькою», «упередженою» та «образливою».
При цьому, і «Газета по-киевски», і «Київські відомості» не завдали собі клопоту ознайомитися, згідно з нормами журналістської етики, з поясненнями протилежної сторони і не звернулися до редакції нашої газети. У результаті, читачі цих шанованих видань були позбавлені можливості дізнатися про ставлення до ситуації колективу «Вечірки».
Як з‘ясував ваш кореспондент, звинувачувальна заява Куровського з‘явилася на шпальтах вищезгаданих видань з подання відповідних рекламних відділів, які пропонують подібні послуги за визначеними цінами. Так, наприклад, назвавшись представником будівельної компанії, я отримав у рекламному відділі «Газеты по-киевски» пропозицію за гроші розмістити статтю зі звинуваченнями на адресу активістів, котрі, буцімто протестують проти вигаданого будівництва на вулиці Прирічній. При цьому в рекламному відділі повідомили, що матеріал буде надруковано як редакційний, без зазначення, що він публікується на правах реклами. Диктофонні записи розмов «Вечірки» з рекламними менеджерами видання зберігаються в редакції.
Водночас, члени ініціативної групи киян, котрі протестують проти варварської забудови, мають неспростовні докази причетності до неї пана Куровського, щоправда, залякані забудовниками, вони поки що не наважуються оприлюднити джерела своєї інформації.

Забудова

Нагадаємо, у номері «Вечірки» від 5 лютого, у матеріалі Еміля Крупника «І знову Куровський» йшлося про забудову на території архітектурно-історичного заповідника «Софія Київська» за адресою вул. Гончара, 17–23. Всупереч законодавству та думці громадськості тут здійснює будівництво ТОВ «Інвестиційно-будівельна група». Проведення будівельних робіт на цій ділянці порушує низку вітчизняних законів, норми ЮНЕСКО щодо охорони культурно-історичних пам‘яток, проти нього єдиним фронтом виступають мешканці прилеглих будинків та культурна громадськість Києва.

Ху є забудовник?

Як повідомляла «Вечірка», учасники ініціативної групи протестуючих проти незаконного будівництва з‘ясували, хто насправді стоїть за фірмою-забудовником. Виявляється, це – бютівський нардеп Іван Куровський. За словами представниці протестуючих Євгенії Білорусець, учасники ініціативної групи провели у цьому напрямі власне розслідування. У результаті, до них потрапили копії секретних документів важливих державних установ. З них неспростовно випливає: будівництво на Гончара, 17–23, веде одна з компаній Івана Куровського.
Йдеться про забудовника з великим стажем та непривабливими попередніми історіями. Враховуючи незаконність його забудов та напівкримінальні методи впливу на громадськість, можна говорити про справжнього забудовника-рецидивіста з великої дороги. Старий знайомий «Вечірки» народний депутат від БЮТ Іван Куровський найбільше відомий скандальним будівництвом на території Жовтневої лікарні. Столиця добре пам‘ятає його вперті намагання побудуватися на могильнику лікарні, де колись ховали померлих від чуми та сибірки. Пан Куровський – шанований член бютівської фракції у парламенті, з відома та на замовлення якого жорстоко били киян, протестуючих проти свавілля. Лише мужність та послідовна позиція громадян на чолі з 76-річним професором Вадимом Березовським, який милістю пана Куровського двічі потрапляв до лікарні зі струсом мозку, завадила цій жахливій забудові.
Як повідомлялося у статті від 5 лютого, у ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» з кореспондентом «Вечірки» розмовляти відмовились. За тоном відчувалося – фірма не має жодного сумніву в безперечному успіхові своєї негарної справи. Свою причетність до цієї компанії, яка офіційно займається вищевказаним будівництвом, відмовився коментувати і народний обранець Куровський. Про це теж ішлося у статті.
Утім, після виходу матеріалу пан Куровський визнав за необхідне звернутися до громадськості.

Рецидивіст удає ображеного

11 лютого в «Газете по-киевски» та у «Київських відомостях» з‘явилася заява Івана Куровського, в якій він змальовує себе несправедливо ображеним зловмисниками з «брехливого комунального ЗМІ».
– У публікації газетою «Вечірній Київ», – пише обурений білосердешний забудовник, – було подано інформацію про те, що я особисто маю відношення до згаданого ТОВ «Інвестиційно-будівельна група». Ця інформація не відповідає дійсності, є упередженою, повністю недостовірною і образливою. Я вважаю, що відповідальні особи газети «Вечірній Київ» свідомо намагалися ввести в оману своїх читачів і звинуватити лідерів політичної сили «Блок Юлії Тимошенко», яку я маю честь представляти, в причетності до незаконних забудов, які масово здійснюються в місті Києві.
Публікація у «Вечірці», стверджує кришталево чистий народний обранець, «була підготовлена з єдиною метою: дискредитувати мене як народного депутата, члена фракції «Блок Юлії Тимошенко» у Верховній Раді України». Він щиро шкодує, що «колись поважне видання, яке любили і поважали кияни, перетворилося на інструмент зведення політичних рахунків».
Зауважимо, що у Жовтневій лікарні могили померлих по-блюзнірські турбувала компанія «Житлобуд», де Куровський значиться президентом цілком офіційно. І тоді нардеп звинувачував «Вечірку» у наклепах із політичною метою. Навіть подавав на газету позов до суду. Який, утім, відкликав ще до розгляду справи…

Блиск та злидні київської преси

Дивною видається позиція колег-журналістів з відомих київських видань. Усупереч елементарній журналістській етиці та професіоналізму, друкуючи серйозні звинувачення на адресу «Вечірки», вони навіть не зробили спроби вислухати пояснення протилежної сторони.
Ми зв’язалися з головним редактором «Київських відомостей» Миколою Закревським. Задля справедливості зауважимо, що, на відміну від «Газеты по-киевски», це видання оприлюднило неповний варіант заяви Куровського, суттєво пом‘якшивши звинувачувальні формулювання обуреного нардепа. Пан Закревський визнав незвернення до «Вечірки» «помилкою видання» і наполягав на тому, що пом‘якшення формулювань відбулося за його особистою ініціативою. Втім, шановний головний редактор так і не зміг пояснити, чому вважав публікацію звинувачувальної заяви без коментарів з іншого боку чимось для себе обов’язковим.
Логічно припустити, що розміщення матеріалів викликано іншими чинниками, які з журналістською цікавістю не мають нічого спільного. Наприклад, проплатою з боку забудовника.
Якщо це так, ідеться про замовний матеріал, чия замовленість нечесно прихована редакцією.
Аби остаточно з’ясувати, так це чи ні, кореспондент «Вечірки» вдався до простого експерименту. Зателефонував до рекламного відділу «Газеты по-киевски», вдавши представника певної компанії-забудовника, яку «дістали» протести киян. Компанія, нібито, вважає, що за протестами стоять інтереси інших бізнесменів, і бажає зробити на сторінках газети відповідну заяву. Ознайомившись із заявою забудовника Куровського від 11 лютого, компанія бажала б розмістити в газеті власну заяву на тих самих умовах. У відповідь рекламний менеджер видання Наталя Лисенко назвала ціни на такі послуги: з позначкою «Реклама» – 4720 гривень, без позначки – набагато дорожче: 28060 гривень. А у числі газети, що виходить у четвер, це обійдеться ще дорожче – понад 42 тисячі гривень. При цьому пані Лисенко зауважила, що за ці самі гроші можлива публікація у форматі звичайної газетної статті.
З представниками рекламного департаменту «Київських відомостей» відбулась така сама розмова.
Коментарі – зайві, остаточно та незаперечно…
Задля уникнення подальших непорозумінь повідомляємо: вищезгадані розмови записано на диктофон, записи зберігаються у редакції.

Викручування рук

«Вечірка» знову звернулася до Євгенії Білорусець, представниці протестуючих проти будівництва у заповіднику. Пані Білорусець надала редакції копії відповідних документів, з яких причетність пана Куровського до ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» випливає неспростовно. Втім, звернулася з проханням – поки що зберегти джерела інформації у секреті. Натомість, пані Білорусець надала редакції офіційне звернення ініціативної групи, з якого стають зрозумілими мотиви такого прохання. Вважаємо за необхідне надрукувати лист повністю – ще й задля повноти портрета обуреного забудовника (див. довідку)
Копії документів, наданих пані Білорусець, зберігаються у редакції.

Часи та звичаї

Таке наше життя сьогодні. Чорне з білим змішалося, кінців не знайти. Джентльмен з капіталом $175 мільйонів (офіційні дані про Івана Куровського) у пошуках кількох додаткових мільйонів скуповує країну на пні і мочить беззахисних киян, які наважуються виступати проти будівельного свавілля. Не соромиться валити з хворої голови на здорову, всупереч викривальним фактам кріпить янгольські крила до своєї спини. У цьому йому допомагають «незалежні» та «принципові» журналісти, «захисники київської громади». Причому роблять це задешево, враховуючи нинішній курс долара. Агов, колеги! Ми розуміємо – криза, треба щось їсти. Проте честь і гідність ще ніхто не відміняв…

Довідка «Вечірки»

Лист ініціативної групи протестуючих проти будівництва на Гончара, 17–23, до «Вечірнього Києва»
Редакція «Вечірнього Києва» попросила нас надати докази того, що за будівництвом на Гончара, 17–23, стоїть народний депутат Іван Куровський. І ось відповідь ініціативної групи: під час репресій, посилення контролю, в той час, коли навколо наших будинків розставлено камери спостереження, і ніхто з нас не почувається спокійно, і ми не впевнені у власній безпеці, ми, поки що, не називатимемо джерела своєї інформації. Аби не завдати шкоди тим, хто підтримує нас, хто не боїться хоч трохи допомогти нам і роздобути інформацію про забудовника.
Тим часом, мешканці будинків поруч із забудовою на Гончара, 17–23, опинилися в стані безвиході. Руйнівні будівельні роботи тривають, незважаючи на чинне рішення суду про негайне припинення цих робіт, незважаючи на те, що Державна служба з питань національної і культурної спадщини також видала розпорядження негайно припинити будівництво.
Водночас, цинізм будівельників не обмежується брутальним руйнуванням міста, знищенням старого Києва. Ініціативна група і ті, хто наважується її підтримати, піддаються регулярним репресіям і тиску. Захист міста від вандалізму і руйнування перетворюється на подвиг, на який здатні одиниці. Громадські слухання, під час яких мешканці навколишніх будинків однозначно і одноголосно висловилися проти будівництва, було дуже складно організувати. Варто було лише власникам будь-якого приміщення підписати з нами контракт на залу для слухань, розпочиналися анонімні дзвінки, попередження, до дирекції приїжджали представники забудовника, врешті-решт, нам відмовляли в наданні приміщення. Та все ж 2 лютого громадські слухання відбулися. Їх результат красномовно говорить сам за себе.
Наразі на наших очах руйнується місто, кияни байдуже спостерігають за тим, як від пам'ятників архітектури, від нашої історії, нашої надії на зміни залишається пил. Могутності людей, подібних до Куровського, в наший країні немає меж. Перед ними падають усі перешкоди, на їхньому боці міліція, вони наймають армії охоронців, які за нагоди безкарно б’ють і принижують не наділених такою владою громадян. Сьогодні майже всі представники ініціативної групи змушені відвідувати відділення міліції і виправдовуватися в тому, що вони захищають закони України, намагаються відстояти своє право на життя, своє рідне місто і один з його найвизначніших пам'ятників – Софію Київську.

ТОП-10 незаконних забудов у Києві за участю депутатів від БЮТ

1. Перетин пров. Десятинного і Пейзажної алеї, ТОВ «УМ-ІНВЕСТ», ТОВ «Українське майно» №448/1858 від 15.07.04, інд. дог. №1811/1 від 18.11.04 (Олександр Турчинов, Богдан Губський)
2. Вул. Шовковична, 39/1а (Жовтнева лікарня), ТОВ «Житло-Буд» №638-5/798 від 10.07.2003 №323/1198 від 23.12.2003 (Іван Куровський)
3. Вул. Ірининська, 5–7, пер. Михайлівський, 22, 24/9, ТОВ «Житло-Буд» №245/405 від 30.01.2003 (Іван Куровський)
4. Вул. Круглоуніверситетська, 3–5, ТОВ «Житло-Буд» №411/571 від 24.04.2003 (Іван Куровський)
5. Вул. Некрасовська, 4, ТОВ «Житло-Буд» №638-17/798 від 10.07.2003 (Іван Куровський)
6. Вул. Стрітенська, 8, ТОВ «Житло-Буд» №638-8/798 від 10.07.2003 (Іван Куровський)
7. Вул. Тургенєвська, 28а–30а, ТОВ «Житло-Буд» №19/179 від 26.09.2002 (Іван Куровський)
8. Вул. Панфіловців, 35, 33, 29а, 27, 25, 23, 6а і пер. Козятинський, 8, усі ділянки згідно з договором дарування (ухилення від податків) (Олександр Шепельов)
9. Пер. Костя Гордієнка, ТОВ «Верлен» №2411 від 30.12.2004 (дружина голови Верховного суду України Василя Онопенка).
10. Вул. Попудренка, 16а, ТОВ «ЕКОБУД» №224/2799 від 31. 03.2002 (Юрій Сербін).

Довідка

Джинса́ – сленгове слово, що означає зумисну приховану рекламу, наприклад, показ у фільмах певних марок автомобілів, телефонів, одягу тощо. Хоча ці згадки чи показ ніби ненавмисні, проте етикетка, лого чи якісь інші характерні ознаки марки старанно показують чи промовляють. Як і реклама взагалі, джинса може стосуватися як товарів, так і певних осіб чи угруповань. Термін «джинса́» зазвичай використовують журналісти та інші люди, пов'язані з медіа. У журналістському сленгу цим словом називають матеріал на замовлення, проплачену статтю (сюжет), якi видають за звичайний журналістський текст, матеріал інформаційного характеру на суспільно важливу тематику. Складність із запобіганням появі таких матеріалів полягає в тому, що «джинса» майже невловима. Виявити її можна, проте довести «джинсовіть» матеріалу доволі складно.
«Джинса» на сучасному етапі перетворилася з маргінальної практики журналістів-одинаків, з маргінальних способів поліпшити власне фінансове становище для не дуже популярних ЗМІ на практично легальний, неприхований, масштабний вид бізнесу, якого не цураються найрозкрученіші ЗМІ з мільйонними бюджетами. Лояльність до прихованої реклами (на рівні корупційних договорів з топ-менеджерами і власниками, природно, а не з пересічними журналістами) входить до так званої «корпоративної етики» більшості друкованих видань і ТРК.
Серед характерних рис, за якими можна розпізнати «джинсу»: відсутність інформаційного приводу, підкреслено позитивний характер інформації про певну компанію чи політичну силу, низький рівень соціальної важливості інформації.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments