Комунікабельній місцевий житель, на моє запитання «як проїхати» розповів багато цікавого, в тому числі, що край їхній ще називають «Українською Швейцарією». Можливо раніше, коли пагорби не були забудовані, а на схилах паслись стада худоби, було справді схоже.
Мо’ хтось подумає, що йтиметься про місце, куди треба їхати як мінімум поїздом, то помилиться. Йтиметься про місце куди добиратися хвилин 40 велосипедoм від Одеської площі – вниз по Заболотного, а там поворот на нову обухівську трасу.
Ще років 10 тому, мені досить часто доводилося користуватися автобусом №252, що їздив від М. «Либідська» до сіл Ходосіївка, Креничі, і далі в глиб «Швейцарії». Ще тоді я звернув увагу не те, що на зупинці «Хутір Вільний», де розташовано лікарню МВС, заходять/виходять люди образ яких швидше нагадує релігійних паломників, ніж відвідувачів лікарні. Я вважаю, що непогано знаю ці місця, але що приваблює паломників на х.Вільному мені не було відомо. Тому в цю вело-вилазку малось на меті з’ясувати, що ховається від стороннього ока там за пагорбами.
Оскільки я їхав туди з Одеської площі, але дещо іншою дорогою, через Чабани, Хотів, Лісники, а в Лісниках є обсерваторія, то заїхав поцікавитися, чи є там екскурсії, як наприклад в ту, що на вул. Обсерваторна.
Виявилося, що екскурсій немає, але втрапити все ж можна зі спільнотою любителів астрономії, яку можна знайти в інтернеті.
Хоч і називають «Швейцарією», але національний колорит, звісно, домінує
Хащі на схилах одного з численних пагорбів
Там же. За трасою й залізницею ліс аж до горизонту, мабуть восени – грибне місце.
А ось і хутір Вільний, одразу за воротами, метрів за 80 розташований храм святого Миколая, – церковно-печерний комплекс. Кажуть, що тутешні печери такі ж давні як і Лаврські, але під час мого перебування, в них не пускали.
На схилах, на різних висотах, розташований каскад озер. Деякі з’єднані одне з одним такими гідротехнічними спорудами.
Місцевість ця відділена від дороги й залізниці масивним пагорбом. Тому, не зважаючи на близькість до залізниці тут тихо. Тишину порушує лише торохтіння дятлів.
А навколо – практично безлюдний, затишний парк.
А це вже інший пагорб, не на х. Вільний. Тут спуск пологий, як би не тупик в кінці, можна було б спробувати з’їхати на гірських лижах. Мабуть гряда цих пагорбів, є продовженням Київських дніпрових схилів
На вершині цього пагорба є ще «піраміда».
На вершині «піраміди». З таких висот можна роздивитись чимало цікавих місць
Житловий комплекс, і статуя «Батьківщини-матері»
А подивившись в цей бік можна розгледіти групу старих вітряків в музеї народної архітектури в Пирогово, шпиль центрального павільйону на ВДНХ, та новобудови житлового масиву «Теремки-2» за університетом.
Мабуть Чапаївка, ї дорога до якогось високого будинку.
Авторинок майже зовсім порожній. Криза?
Також якесь село і церква.
Пейзаж з «піраміди» без зуму.
Індустріальні пейзажі.
«Штольня» спочатку було весело-прикольно…
