August 7th, 2011

rhein

Садибу Мурашка терміново руйнують, щоб не повертати місту

Як відомо, суд своїм рішенням визнав незаконною угоду про відчуження комплексу будинків у власність "Пантеон-інвесту". Проте компанія встигла перепродати ці будинки спорідненій фірмі "Вестіґа", у зв'язку з чим тепер необхідно подати ще один позов про повернення майна із чужого незаконного володіння.

Автор вже місяць пише звернення щодо необхідності подання такого позову (направлено запити секретарю Київради Галині Герезі, голові КМДА Олександру Попову), однак, як кадуть "ні прівєта ні отвєта"!

Не подає позов і Київська прокуратура.

Практично, влада міста та прокуратура "говорять" незаконним власникам - швидше-швидше руйнуйте цю чортову пам'ятку, поки ми кілька місяців "закосивши під дурників" потягнемо для вас резину.

Поки влада і прокуратура закривають на все очі, у центрі Європейської столиці безкарно і стаханівськими темпами знищується пам'ятка культурної спадщини.

Причиною всьому гроші, бо бабло в цій країні перемагає все.

Губернське місто К.

Губернське місто К.
Автор: Дмитро Данильчук

У 1869 році низці вулиць і площ Києва, центру тогочасної Київської губернії, було надано нові назви на честь російських імператорів, імператриць та інших вельможних осіб царської Росії. Переважно це був типовий набір імен, такий собі топонімічний шаблон для будь-якого не лише губернського, а й навіть повітового міста імперії: Олександрівські вулиця і площа, вулиці Катерининська та Єлизаветинська, Царська площа, Царський сад…

У Києві топонімічний стандарт губернського міста проходив по карті міста ніби пунктиром, означуючи найважливіші, центральні його об’єкти, та все ж залишаючи нашому місту більшість його топонімів неповторними, суто київськими. Втім, не менш «київськими», хоч і вповні «імперськими», були назви на честь місцевих адміністраторів – генерал-губернаторів, військових і цивільних губернаторів, міських голів. І хоч би як ми сьогодні не ставилися до цих осіб, часто дуже неоднозначних, ба навіть одіозних, – все-таки слід визнати: навіть очільники-реакціонери, як виявляється, докладали свого часу чималих зусиль для розбудови ввірених їм міста і краю, щиро прагнули поліпшити життя громадян, нерідко були навіть патріотами Києва.