?

Log in

  Проїжджаючи по дорозі на Бровари, за селищем Биківня, звертаєш увагу на меморіальний комплекс, присвячений жертвам політичних репресій. Це одне з найбільших поховань жертв тоталітарного режиму на території України. Місце, звичайно, не дуже приємне, однак виглядає цікаво і велично. До того ж, поховання у Биківнянському лісі слугують ілюстраціією жорстокості і безглуздості радянського режиму (який офіційно прирівняний до німецького нацизму). Хоч проїжджаючи комплекс помітно з дороги, відвідати це місце якось не складалося: меморіал розташований поза міською смугою, зупинки маршруток нема, від Биківні треба йти по трасі. І от, лише на днях, після вилазки по школі, завітав до меморіального комплексу. Під час урочистих подій меморіальний комплекс відвідує багато народу, перші чини країни. Однак цікавіше прогулятися, коли немає натовпу. Можливо, не так прибрано, як під час відвідувань делегацій, зате можна спокійно пофотографувати. Біля входу із samogonnoeozero зустріли працівницю заповідника, яка розповіла нам про биківнянські поховання.

  Раніше вважалося, що масові розстріли проводили лише німецько-нациські окупанти (як, наприклад, урочище Бабин яр — місце розстрілу євреїв). Але існувало багато поховань людей, яких вбила радянська влада. Той період в історії названий «Великим терором». Правда почала відкриватися тільки перед розвалом СРСР. Масовим репресіям передували партійні чистки 1934 року. А започаткували масові репресії в 1937 році постановою ЦК ВКП(Б) «Про антирадянські елементи». Вліітку того ж року був затвердженений оперативний наказ №00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів». Наказом встановлювались ліміти кількості репресованих для кожного регіону СРСР. Ліміти встановлювались по двом категоріям: «перша» — розстріл, «друга категорія» передбачала ув'язнення в таборах.В 1938 році були встановлені додаткові ліміти на репресії. Справи по засудженим розглядали «двійки» і «трійки» — комісії, створені спеціально для масових репресій. До їх складу входили керівники місцевих управлінь НКВС, прокурори, секретарі обкомів. Вироки виносилися часто без суду і можливості оскарження і проводилися до виконання. Страждали від репресій не тільки заарештовані, але й їх родичі. В НКВС добивали зізнання всіма засобами. Серед слідчих йшли змагання хто більше «розколе». Дивно, що й керівник НКВС не виключав, що можуть бути засуджені невинні люди. Всього ж, за період 1937-1938 було засуджено 818 тис. чоловік. З них ростріляні — 436 тис..В 1938му до репресіям були піддані емігранти та працівники Китайсько-Східної залізниці, яка була предана до СРСР.

Меморіальний комплекс «Биківнянські могили»
1. Меморіальний комплекс «Биківнянські могили». Складається з безлічі пам'ятників і монументів. Це і пам'ятник жертвам радянського терору, Український меморіал і польське військове кладовище.

  Зрозуміло, що для поховань такої маси люду були потрібні земельні ділянки. Тому, в березні 1937го року, Київська міська рада утвердила відвід 4,2 га Биківнянського лісу, в межах 19 і 20 кварталів, для «спеціальних потреб» НКВС. Виділену ділянку обгородили високим щільним зеленим парканом. Поверх огорожі був натягнутий колючий дріт. А для спостереження побудували спостережні вишки. За легендою, створеною для місцевих жителів, за парканом розміщувався артилерійський склад.

  Розстріли відбувалися в застінках НКВС, а тіла під покровом ночі, на полуторах, накритих брезентом, звозили до Биківнянського лісу. Там їх закопували і засипали грунтом і вапном. Ймовірно, в 1941 році, розстріли відбувались і в Биківнянському лісі. За даними українських дослідників, в спецділянці протягом 1937-1941х років були поховані 30-35 тис. чоловік, жителів Києва і області. Також у Биеівнянському лісі було поховано понад 3,5 тис. іноземців, серед яких польські військовополонені. На сьогодні дослідники встановили прізвища 14 191 людини, похованої у Біківнянському лісі. Серед розстріляних була еліта країни — академіки, художники, письменники. З середини вересня 1941го спецділянка не використовувалась. А після захоплення Києва німцями, в результаті бойових дій і мародерства огорожа і споруди були знищені.

  Після 1941 року, про спецділянку НКВС стало відомо німецьким окупаційним військам, які зайшли в Київ. Ними були проведені розкопки і виявлені масові поховання радянських громадян. Але після повернення радянської влади інформацію засекретили. Радянською владою було проведено три державних комісії в 1944, 1971,1987 і 1988 рр.. На першій комісії захоронення визнали похованнями в'язнів Дарницького концтабору.Лише остання комісія 1988 року визнала, що у Биківнянському лісі були поховані жертви сталінського терору.

  В 1994 році, постановою Президента України було створено меморіальний комплекс. Перші памятники з'явились в 1995 році. У травні 2001 року Кабінет міністрів України затвердив постанову про створення історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». В 2006му заповіднику було надано статус національного заповідника. А у вересні 2012го відкрили Меморіал жертвам тоталітаризму, що складається з Українського меморіалу та польського військового кладовища.
Читати далі (+51 фото)...Свернуть )
  І знову абандон. І знову камбек. Тобто, несподіване повернення. В 2014 році вже облазили недобудований корпус школи (виявився нудним і нецікавим), але в закинутий корпус — стару школу — так і не потрапили через те, що був навчальний рік і могли «попалити» (як школярі, так і вчителі). Довелося задовольнитися фотозвітом про недобудований корпус і загальним оглядом комплексу — недобудованого, закинутого і нового (діючого) корпусів. А також дегустацією нового пива. Цього разу вирішив повернутися, щоб засталкерити старий, закинутий корпус школи. Хоча Тому причина цієї вилазки-повернення банальна і така сама, як і під час першої прогулянки по цій школі — відсутність інших ідей для вилазок. Звичайно, було б добре все облазити за один раз. Один узагальний детальний пост був би кращим і об'ємнішим, ніж розповідати окремо... Тим паче, що недобуд і закинута школа самі по собі не дуже цікаві. Однак поєдання об'єктів незвичне: недобудований, закинутий і діючий корпуси одніє школи. Плюс — ці три корпуси з'єднані між собою (стоять впритул). Ну, але вже як є... Формально — новий об'єкт. Хоча й у комплексі з іншими. Тому і назвав «Три школи в одній-2». В цьому звіті основний упор буде на закинутому корпусі. Тому повторів (однакових ракурсів) буду уникати. Але для наглядності все ж таки рекомендую переглянути той перший фотозвіт про недобудований корпус школи №23.

  Як і два роки тому, на сталк вибрався з samogonnoeozero.

Закинута школа в Биківні або Три школи в одній-2
1. Старий корпус школи №23, побудований в 1956 році. Зліва видно недобудований корпус. Справа — новий, діючий.
В порівнянні з 2014 роком, поставили нові вікна на другому поверсі. Мабуть, будуть ремонтувати і вводити в експлуатацію. Так, іноді заброшки відновлюють. Чи пробують відновити.

  За традицією, історична довідка. Школа №23, яка розташувалась у віддаленому мікрорайоні Києва Биківні — відкрилася 1956 року. Коли закинули старий корпус невідомо. Можливо тодві, коли побудували новий в 2006 році. Нині це спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови.

  Через те, що в закинутому корпусі почали проводити ремонт, думали що не вдасться засталкерити. Однак пролізли вдало. І все було б добре, та нажаль, закинутий корпус школи виявився таким же нудним, як і недобуд. Нас очікував тліноград. Ну, я так і думав. Так що заброшка чисто для статистики полазок.
Оскільки в старому корпусі нічого цікавого не було, то і фоток вийшло небагато.
Читати далі (+34 фото)...Свернуть )
  Продовження циклу розповідей про столичні парки. Сьогодні піде мова про парк Партизанської слави, що розташований на Дарниці. Вперше у парку побував у 2014 році, але тоді не було сил фоткати. Лише нещодавно повернувся у ці місця, щоб відфотографувати і розповісти вам.

  Цей парк — один із найбільших в Києві (майже 112 га.), і хоча б через це вартий уваги. Історія виникнення парку така: в 1965 році частина Микільського лісу була включена в межі Дарницького району міста для організаціє парку. В 1970 році було закладено парк. Своїм виглядом він дуже нагадує парк «Перемога» (можливо тому, що цей парк також схожий на сосновий ліс і тому що у ньому також є мотузковий парк і водойми). З пам'ятників у парку є камінь дружби партизан СРСР (але я його прогавив). А так, просто гарна місцина для прогулянок і відпочинку.

Парк Партизанської слави у Києві
1. Один зі входів до парку Партизанської слави. Цей — боковий вхід, біля трамвайної зупинки Музична школа».

  Сказати коротко — парк Партизанської слави місцями нагадує облагороджений ліс, місцями просто звичайний ліс. Сам парк є продовженням лісу (і про це також розповім). В парку окрім лісу є ставки, ресторан, мотузковий парк, аттракціони, дитячі майданчики — нудно не буде.
Читати далі (+62 фото)...Свернуть )

Метки:

Київські бювети

  Київ — настільки величезне місто, що про нього можна зробити не один десяток постів з різних аспектів — архітектура, культові споруди, пам'ятники, парки, музеї, громадський транспорт, річки, закинуті місця, панорами з висоти та ін.. І при цьому знайти щось нове складно. Здавалось би, ніби про все-все вже розписано. Але є один аспект (причому чисто київська фішка), який поки ще не висвітлювався в ЖЖ — столичні бювети. Ми часто проходимо повз них і не звертаємо уваги. Але ж вони різні. Є серед них і зовсім оригінальні і красиві. Тому в сьогоднішньому фотозвіті покажу деякі зі столичних бюветів. Найкрасивіші, незвичні, та ті, які траплялися по дорозі.

  Скільки всього бюветів у Києві достеменно невідомо. Зустрічав дані про 205, 207 і навіть 240. Щоправда, з цієї кількості на балансі «Київводоканалу» всього лише 187 бюветів. В 2015 році з них працювали лише 133. Вони розкидані по всьому Києву. Є і у віддалених мікрорайонах міста: на селищі водогону, в Чапаєвці, Пуща-Водиці, Берковцях, Биківні, Феофанії. Розміщені в різних місцях — парках, скверах, дворах. Інколи у затишних місцях.

  Водоносні горизонти у Києві були розвідані у XIX ст.. Тоді ж у місті зя'вилися перші артезіанські свердловини. Після аварії на Чорнобильській АЕС в Києві пробурили декілька свердловин і... законсервували. І лише в 1997му році, за часів скандального мера О. Омельченка,  була затверджена програма безкоштовного бюветного водопостачання. По місту набудували багато бюветів. Частина з яких працює, частина — ні.

Київські бювети
1. Бюветів в Києві багато. І більшість з них — різні.

  Отже, давайте подивимось які різні бювети є у столиці.
Читати далі (+77 фото)...Свернуть )
  Навіть не знаю як зробити підводку до цього фотозвіту і яке фото зробити заголовним. Бо об'єкт небанальний і неординарний. Та й історія сталку також незвична. Якби не воля випадку, то навряд чи тут побував.

  Стоянка туристичних поїздів — одна із найвідоміших столичних заброшок. Знатний баян як серед сталкерів, так і серед фанатів залізничного транспорту. Але водночас досить незвичний об'єкт — закинута залізнична станція з підземними приміщеннями. Я знаю всього лише декілька закинутих залізничних станцій (недіючі залізничні гілки і бази запасу не рахуються), але такого місця напевне більш ніде нема. По-суті, це закинуті платформи з підземними вбиральнями (сортирами).

  Ну і трохи історії. Раніше парк «Перемога» був популярним серед туристів. Тому приблизно у 1970х рр. біля станції «Київ-Дніпровський» був побудований відстійник для туристичних поїздів. Платформи були розраховані для розміщення 4х поїздів. До платформ збудували під'їзд і стоянку для десяти автобусів. На станції були два підземні приміщення, які були на глибині 1,5-2 м., з кімнатами для гоління, вмивання, туалетом, прасування. Точна дата коли станція була закинута невідома. Пишуть, що це сталося після переведення всіх поїздів до центрального вокзалу. До нашого часу стоянка так і лишається закинутою. Пишуть, що охорони нема.

Закинута стоянка туристичних поїздів у Києві
1. Заброшка настільки незвична і різнопланова, що не визначився яке фото зробити заголовним. Тому такий мікс.
А взагалі-то, стоянка туристичних поїздів складається із двох складників: залізничних платформ і підземних приміщень.

  Абандон настільки незвичний, що не одразу наважився зробити вилазку. Мені більш звичніші закинуті будинки, ніж споруди. А тут саме споруди. До того ж, ще й підземні. Та й об'єкт, на мій погляд, був маленький (насправді, як виявилося, було що фоткати) і роздестроєний. Але спочатку спланував вилазку через те що не було інших абандонів у планах і цікаво було дізнатись як змінився об'єкт за декілька років (в 2011-2013 його добре відфоткали, щоправда, не дуже докладно). А вже потім, до другої вилазки, захотілось чогось незвичного і екзотичного.

  Перша вилазка минулого року була невдалою. На станції побачили свіжопофарбований вагон-побутівку і якогось дядьку. Вирішив не ризикувати. Друга вилазка відбулася рівно через рік(!), у червні 2016го, і в іншій компанії. На цей раз набрався сміливості і вигадав легенду в разі запалу. А також взяв з собою ліхтарик (що б я там робив без ліхтаря). Звичайно, що відчував ностальгію. Зате повторна вилазка була вдалою. Добре полазив по цікавому і незвичному абандону. А ще відкрив для себе залізничні заброшки і спробував дігг(!). Лазити по підземеллям круто!
Читати далі (+72 фото)...Свернуть )
Оригинал взят у yangur в Андреевский спуск в Киеве 1978 года.


1978.jpg

Удивительно теплые и уютные фотографии Киева 1978 года. Без машин, рекламы и почти без людей. Некоторые дома навсегда уже исчезли...
смотрим +50Свернуть )

Фото взяты у caligula555.


В продолжение "Дачной темы" Киева времен империи, отснял небольшой видеоэкскурс по Святошинским дачам, сохранившимся до нашего времени.


Метки:

Продолжаю раскрывать тему дачного отдыха в Киеве имперской эпохи. Сегодня на очереди Боярка, старейший из дачных поселков расположенных в предместье столицы Украины.
Обратимся к ценнейшему изданию Ф. Л. Иссерлиса "Дачникъ", 1909 г.

"Боярка - дачный поселок у одноименной ст. Юго-Западной жел. дороги на 21-й версте от Киева. Поселок этот образовался вскоре по проведении железной дороги, в начале 1870-х годов, причем первые дачи построены горожанами-собственниками (Петерсоном, Хитрово и т.д.) исключительно для своего пользования; затем, в начале 1880-х дачи начали строить предприниматели и местные крестьяне. С этого времени начался быстрый рост поселка. Прежде всего начали строиться с местности, называемой "Крещатик", образовавшейся из лесной просеки вправо от вокзала, а затем влево от вокзала, в сторону дер. Будаевки, представлявшей cобой тогда три десятка крестьянских изб.
До конца 1880-х на Боярские дачи выезжали летом, главным образом, зажиточные буржуа, и только в конце десятилетия Боярка начала привлекать главным образом железнодорожных служащих".


Общее количество дач в Боярке и соседней Будаевке в пик наибольшего расцвета составляло около 250 единиц. В настоящее время сохранилось не более двух десятков. Прогуляемся же по этим остаткам...



28 фрагментов дачной жизни...Свернуть )
Originally posted by srgktk at Апрельский рассвет на Оболони
Сейчас, когда стоит летняя жара, самое время вспомнить еще довольно холодные ночи в начале Апреля. Рассветов в Киеве я встречал в разы меньше, чем закатов, поэтому эти фото имеют для меня особую ценность)  Дело было на Оболони, возле Московского проспекта.
Небольшой эксперимент: на всех фото этого поста я увеличил размер копирайта. Часто сталкиваюсь с тем, что фото берут без спроса и не только не ставят ссылку на блог, а и вовсе затирают копирайт. Планирую написать об этом отдельный пост, материал и мысли по этому поводу есть. Ну а пока - приятного просмотра утренней Оболони и всего, куда смог дотянуться оптикой :)


Много фотоСвернуть )


Приветствуем Вас на страницах "Интересного Киева"

Эти страницы для тех, кто давно влюблен в Город и для тех, кто только приехал сюда. Для тех, кто знает о нем много и для тех, кому только предстоят открытия. Мы готовы открывать этот Город еще и еще раз вместе с Вами... Мы хотим обсудить «преданья старины глубокой» и новейшую историю Киева, заново прочесть его легенды и архивные материалы. В который раз восславить его зодчих, вспомнить деяния великих киевлян и их творения.

Мы хотим предложить Вам интересные экскурсии по Киеву с теми, кто любит и знает этот город, для кого каждая улица, каждый дом Города – это живая история, неотделимая от дня сегодняшнего.

Календарь

Август 2016
Вс Пн Вт Ср Чт Пт Сб
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

RSS

RSS Atom
Разработано LiveJournal.com